Власні друковані видання

 

Вчителі школи постійно підвищують свій методичний рівень, мають свої власні наробки, розробки уроків, методичні статті, які надруковані в методичних журналах та збірниках, а саме:

- «Практикум з баскетболу для початківців». Методичні розробки для виконання теоретичних занять з дисципліни «Фізичне виховання». В методичних розробках розкривається техніка прийомів гри сучасного баскетболу, надано вправи для вивчення тренувань, висвітлюються чинники, які впливають на особливості прийомів у різних ігрових умовах. Сухомлинова Т.М. – вчитель фізичного виховання, вчитель вищої категорії, старший учитель

- «Експрес-збірка з проектної діяльності» (на допомогу вчителю трудового навчання). Скороход С.М. – вчитель трудового навчання, вчитель вищої категорії, старший учитель.

- Обласна науково-методична конференція «Державно-громадське управління сучасним закладом освіти» (збірка). Впровадження державно-громадського управління закладом освіти (виступ). Корж С.С. – директор Херсонської загальноосвітньої школи I-III ступенів № 53 Херсонської міської ради.

- «Зелений оазис» (проект). Керівник Яковлева І.В. – вчитель основ здоров’я. Надруковано в методичному посібнику з виховання екологічної культури та формування екологічної відповідальності.

- Збірник наукових праць за матеріалами V Всеукраїнської науково-практичної конференції «Проблеми сучасної валеології, фізичної культури та реабілітації» 7 квітня 2011 року. Робота «Енергетичні напої: які вони є?». Яковлева-Коваленко І.В. – вчитель основ здоров’я. Яковлева М. – учениця 10 класу.

- «Раціональне харчування як фактор забезпечення основних процесів життєдіяльності школярів. Афоніна О.Г., вчитель біології, Ілляшенко К. – учениця 10-го класу.

- «Особистісно-орієнтоване навчання на уроках математики. Методичні рекомендації для вчителів. Проценко Т.Б., заступник директора з навчально-виховної роботи.

- «Інтегрований урок в початковій школі» (стаття). Збірник матеріалів обласної науково-педагогічної конференції. М.Херсон. РІПО. 14 травня 2010 р. Заверюха О.Б., вчитель початкових класів, вчитель вищої категорії, старший вчитель.

- «Роль національної спрямованості в системі громадянського виховання учнів». Ж.Завуч, видавництво «Шкільний світ». Тімакова Л.А., заступник директора з науково-методичної роботи.

- «Херсон &‐ мій рідний дім». Посібник для годин спілкування. 6 клас

 

ВПРОВАДЖЕННЯ ІДЕЙ ГУМАННОЇ ПЕДАГОГІКИ О,В, СУХОМЛИНСЬКОГО В СУЧАСНІЙ ШКОЛІ.

2016 навчальний рік.

«Верьте в талант и творческие силы каждого воспитанника!»

 

Рвачова Виктория Викторовна

учитель географии и биологии,

высшая категория, старший учитель

Херсонской общеобразовательной

 школы І-ІІІ ст.№53,

г.Херсон, ул.Шовкуненко 86-А

51-9-56

У статті на основі дослідження літератури розглянуто актуальну освітню проблему: вивченням і використанням педагогічних ідей   видатного українського учителя і вченого В.О. Сухомлинського.

 

 «Верьте в талант и творческие силы каждого воспитанника!». Эти слова одного из самых замечательных педагогических деятелей современности - Василия Александровича Сухомлинского - можно было бы поставить эпиграфом ко всему, что было им написано. Опыт собственной многолетней учительской практики, обобщение огромного педагогического наследия прошлого убедили его в том, что «сила и возможности воспитания неисчерпаемы.»

Биография В.А.Сухомлинского мало чем отличается от биографий многих его сверстников и современников. Родился Василий Александрович 28 сентября 1918 года в селе Васильевке на Херсонщине (теперь Кировоградская область). Здесь прошли его детство и юность.

Отец Сухомлинского был крестьянин, пахарь, плотник. Дети его, все четверо молодых Сухомлинских - три брата и сестра - стали учителями, все преподавали родной украинский язык и литературу. В список окончивших Полтавский педагогический институт, в котором уже было имя Макаренко, вошло имя Сухомлинского. Именно Полтавскому педагогическому институту Сухомлинский обязан знаниями основ педагогической науки, умению работать с детьми, культуре общения, стремлению к вечному научному поиску. В стенах этого института он останется навсегда.

Окончив институт, Сухомлинский возвращается в родные места и работает преподавателем украинского языка и литературы в Онуфриевской средней школе. В 1941 году добровольцем уходит на фронт. После долгого лечения в госпитале на Урале он просился на фронт, однако комиссия не могла признать его даже ограничено годным. Его назначили директором средней школы в Уфе. Как только родные места были освобождены, он вернулся на родину и стал заведующим районо.

Однако уже в 1947 году Сухомлинский попросился обратно в школу. В 1948 году В.А.Сухомлинский становится директором Павлышевской средней школы и бессменно руководит ею в течение 22 лет до конца своих дней. В 1948 году это была обычная, рядовая школа, к тому же еще и почти разрушенная за годы войны, знаменитой ее сделал Сухомлинский.

В.А.Сухомлинский -автор 41 монографии и брошюры, более 600 статей, 1200 рассказов и сказок. Общий тираж его книг составляет около 4 млн. Экземпляров на различных языках народов нашей страны и мира. В апреле 1970 года он закончил работу «Проблемы воспитания всесторонне развитой личности» - доклад для защиты докторской диссертации по совокупности работ. Все труды Сухомлинского дают убедительное представление не только о разносторонности педагогических подходов Сухомлинского, но и о цельности всего его педагогического мышления, той цельности, что подобна монолиту, из которого невозможно изъять ни одной части, не нарушив единства этого сплава.

 

В.А.Сухомлинский - достойный наследник гуманистической традиции. В Павлышевской средней школе воспитание без наказаний было педагогическим принципом всего педагогического коллектива. Наказание Сухомлинский в отличие от его предшественников понимал гораздо глубже. «В среде педагогов, - отмечал Сухомлинский, - можно нередко услышать разговоры о поощрении и наказании. А между тем, самое главное поощрение и самое сильное наказание в педагогическом труде - это оценка».

Во-первых, В.А.Сухомлинский считал, что правом пользоваться острым инструментом оценки имеет только тот педагог, который любит детей. Вера школьника в учителя, взаимное доверие между ними, человечность и доброта - вот то, что необходимо воспитателю, то что хотят видеть дети в своем наставнике. Одно из самых ценных его качеств -человечность, в которой сочетается сердечная доброта с мудрой строгостью родителей.

Во-вторых, говоря об оценке как инструменте наказания, Сухомлинский считал допустимым ее применение только для школьников старших классов; в начальных классах наказание неудовлетворительной оценкой особо больно ранит, оскорбляет и унижает достоинство ребенка. Нельзя допускать, чтобы ребенок в самом начале своего пути с «помощью» учителя, поставившего двойку, потерял веру в себя.

Оценка у В.А.Сухомлинского всегда оптимистична, это вознаграждение за труд, а не наказание за лень. Он уважал «детское незнание». Месяц, полгода, год у ребенка «может что-то не получаться, но придет время - научиться». Сознание ребенка -могучая, но медленная река, и у каждого она имеет свою скорость.

Сухомлинский настойчиво рекомендовал родителям не требовать от детей обязательно только отличных оценок, чтобы отличники «не чувствовали себя счастливчиками, а успевающих на тройки не угнетало чувство неполноценности».

Сухомлинский рекомендует педагогам вызывать в школу родителей не по поводу плохой успеваемости или дисциплины их ребенка, а тогда, когда он совершает что-то хорошее. Пусть незначительный на первый на первый взгляд, но добрый поступок. В присутствии ребенка нужно похвалить, поддержать и непременно написать в дневнике.

Система воспитания, в основе которой лежит оценка только положительных результатов, приводит чрезвычайно редко к психическим срывам, к появлению «трудных» подростков.

 «Воспитание без наказания - это не узко школьное дело, - говорил В.А.Сухомлинский. Это одна из важнейших проблем... переустройства общества, его тончайших и сложнейших сфер - человеческого сознания, поведения, взаимоотношений». И еще один актуальный вывод должны мы усвоить, рассматривая вопрос о сознательной дисциплине. Для В.А.Сухомлинского не было дилеммы: личность или коллектив. Это две грани, две стороны единого человеческого бытия. Нет и не может быть воспитания личности вне коллектива, точно так же, как не может быть «абстрактного» коллектива без личностей.

 

   Труд и культура, вся жизнедеятельность современного человека с каждым годом все больше зависят от уровня его духовности, нравственной позиции. Обучение не дает желаемых результатов, если учитель ставит перед учеником на первое место цель: «Выучить, запомнить!». Чем в большей мере на первое место выдвигается эта задача, чем больше она захватывает внутренние силы ученика, тем дальше отходит на задний план задача нравственного воспитания. Вред зубрежки огромен - она невольно уничтожает основные идеи учебного предмета. Уповать только на формальное заучивание готовых формул, на простое увеличение идейного или нравственного содержания в изучаемых предметах и тем самым надеяться, что мы решим все задачи по формированию всесторонне развитой личности, было бы слишком большим упрощением. Подобное воспитание воздействует лишь на логическую, абстрактную систему мышления, не затрагивая область чувства и эмоций человека.

Большая беда, считал Сухомлинский, если воспитатель не умеет выбирать из сокровищницы языка как раз те слова, которые необходимы, чтобы найти путь к сердцу ребенка, если в процессе воспитания норм морали и нравственности мы не вызываем положительных эмоций, подобных тем, которые появляются у человека от соприкосновения с чем-то близким и дорогим. Слово должно быть емким, иметь глубокий смысл, эмоциональную окраску, оно должно оставлять след в мыслях и душе воспитанника. Ведь если слова, пусть даже самые нужные и красивые, о высокой морали не вызывают эмоций, не волнуют, то они так и останутся пустыми звуками, благими пожеланиями. В том заключается мастерство воспитателя, чтобы разговор с воспитанником вызывал у последнего собственные мысли, переживания, побуждая к активной деятельности.

В воспитательной работе важно и содержание материала, и тон разговора, и время этого разговора, и внешний вид учителя, и манеры его поведения. Слово учителя находит отзвук в сердцах учеников и становится их личным достоянием лишь тогда, когда «мудрость воспитателя привлекает, одухотворяет воспитанников цельностью, красотой идейно-жизненных взглядов, морально-этических принципов». Дети очень хорошо чувствуют фальшь слов, если они не соответствуют нравственному убеждению воспитателя. Они презирают того, кто пытается выдать темное за светлое, прикрыть мрачное темными словами. Сухомлинский подчеркивал: «Корень многих бед воспитания как раз в том, что зачастую питомца призывают следовать за знаменем, в то время, как это знамя никто не несет».

Именно в этом В.А.Сухомлинский видит высшее предназначение педагога.

         Сухомлинский неоднократно отмечал плодотворное взаимовлияние физического и умственного труда: умны, образованный, культурный человек любой труд делает более творческим, более радостным. Поэтому очень важным условием, обеспечивающим здоровую основу развития личности в коллективе и самого коллектива, Сухомлинский считал физический труд обязательным для всех.

Сущность гармонического развития личности Сухомлинский видит в неразрывной связи трудового воспитания с другими сторонами воспитания - нравственного, эстетического, интеллектуального, физического. К этому выводу Василий Александрович пришел благодаря собственному труду.

 

    «На любви к детям держится мир». Сейчас уже трудно вспомнить, кто произнес эту фразу, но только точнее не скажешь о смысле человеческой жизни. Во все эпохи лучшие педагоги именно эту мысль считали главной в деле воспитания. Василий Александрович Сухомлинский из их числа. «Что самое главное было в моей жизни? Без раздумий отвечаю: любовь к детям» - так писал он в главной книге своей жизни «Сердце отдаю детям». И название ее вовсе не красивый литературный оборот, а чистая правда.

    Десятки, сотни нитей, духовно связывающих учителя и учащегося, - это те тропинки, которые ведут к человеческому сердцу, это важнейшее условие дружбы, товарищества учителя и учащихся. Учителя и учеников должна объединять духовная общность, при которой забывается, что педагог - руководитель и наставник. Воспитания без дружбы с ребенком, без духовной общности с ним можно сравнить с блужданием в потемках.

В своем последнем напутствии выпускникам Павлышевской средней школы, уже смертельно больной, В.А.Сухомлинский так говорил юношам и девушкам, вступающим в жизнь: «Человеческой силе духа нет предела. Нет трудностей и лишений, которых бы не мог одолеть человек. Не молчаливо перетерпеть, перестрадать, но одолеть, выйти победителем, стать сильнее. Больше сего бойтесь минуты, когда трудность покажется вам непреодолимой, когда появится мысль отступить, пойти по легкому пути».

В этих словах весь В.А.Сухомлинский - гуманист, мыслитель, педагог.

 

 

Список литературы

 

 

  1. Родчанин Е. Г., Зязюн И. А. Об идеалах В.А.Сухомлинского., М, 1991
  2. Сухомлинский В. А. Не только разумом, но и сердцем... ., М., 1986
  3. Сухомлинский В. А. О воспитании., М., 1979.
  4. ГУМАНІСТИЧНА ПЕДАГОГІКА В.О. СУХОМЛИНСЬКОГО

    ЩОДО ТРУДОВОГО ВИХОВАННЯ ОСОБИСТОСТІ

     

    Світлана Миколаївна  Скороход

     учитель трудового навчання ,

    вища категорія.

    Херсонської загальноосвітньої

     школи  І-ІІІ ступенів № 53

    Херсонської міської ради

    м.Херсон, вул.Шовкуненко,86А

    51-31-82

     

    У статті на основі вивчення наукової літератури, опублікованих матеріалів періодичних видань, розглянуто актуальну освітню проблему, пов’язану із вивченням і широким використанням новаторських педагогічних ідей видатного українського вчителя і вченого Василя Олександровича Сухомлинського в освітньому просторі, щодо трудового виховання особистості.

    Ключові слова: В.О. Сухомлинський, гуманістична педагогіка, педагогічний досвід, творча спадщина, трудове навчання.

     

    На сучасному етапі становлення Української держави гуманізація освіти має забезпечити утвердження пріоритету загальнолюдських цінностей в суспільстві. Гуманізація освіти передбачає, насамперед,  розвиток творчих можливостей людини, її інтелектуальної свободи, створення сприятливих умов для розкриття особистості.

    Гуманні цінності і відповідні їм форми є тим культурним кодом, який визначає повсякденну поведінку і регулює взаємини людей, забезпечує раціональність і людяність їхнього способу життя, а отже життєздатність суспільства. Саме гуманне виховання особистості сприяє розвитку суспільних відносин.
    Сьогодні спостерігається дефіцит людяності, милосердя, співчуття і доброти.

    Система гуманістичних поглядів створена українськими педагогами, філософами та діячами культури стала надбанням громадської і педагогічної думки впродовж століть. Проблемам виховання дітей і молоді в дусі гуманізму особливу увагу надавав В. О. Сухомлинський. Він неодноразово підкреслював, що нема і      не може бути виховання гуманіста без людської любові і поваги до вихованців, бо саме розумна любов і повага роблять дитину здатною піддаватись впливу учителя і колективу.

    Чи потрібно дітям працювати? Це питання, незважаючи на численні дослідження педагогів, незмінно давало позитивну відповідь. У зв'язку із зміною ставлення до дітей взагалі, змінюється і уявлення про те, яким чином їх треба виховувати.

    В.О. Сухомлинський, судячи з його книг і статей, теж вважав, що життя дитини безцінне. Тільки на підставі цього зробив зовсім інші висновки – не можна втрачати жодної хвилини цього життя. І одним із найважливіших виховних методів виховання дитини підкреслив є праця.

    «Дитинство не повинно бути постійним святом якщо немає трудової напруги, посильної для дітейВища педагогічна мудрість трудового виховання полягає в тому, щоб затвердити в дитячому серці народне ставлення до праці. Праця для народу є не тільки життєвою необхідністю, без якої немислиме людське існування, але і сферою багатогранних проявів духовного життя, духовного багатства особистості.В  праці розкривається багатство людських відносин».[6, с. 602]

    Особливу увагу  В. О. Сухомлинський приділяв трудовому вихованню дітей як у сім'ї, так і в школі. Необхідно виховувати любов до праці, повагу до людей праці, бережливе  ставлення до матеріальних і духовних благ людства. В процесі навчання на уроках ним було запроваджено чітко продуману систему виховання дітей, створені належні умови для формування трудових традицій, які переросли в культ праці. Василь Олександрович писав, що «не гра в працю, а справжнє трудове життя, з потом, втомою, мозолями, радістю досягнутої мети ось щастя людини».[7, с. 204]

    В наш час стало аксіомою, що  трудове виховання – це праця фізична. Але це не зовсім вірний підхід. Розумова праця – це не «теж праця», а та праця, якій і повинна навчати школа. А фізична праця при навчанні використовується як допоміжний інструмент, як стимул до пізнання.

    «Праця і трудове виховання - це речі, які стоять не поруч із наукою, моральним вихованням і розвитком. Праця це річ всепроникна і всеосяжна. До яких би хитрощів не вдавалися ми в школі, прагнучи залучити дитину (підлітка, юнака) в іншу роботу, крім навчання, все-таки вчення займає і буде займати головне місце в його духовному житті, і трудове виховання треба починати з цього» [6, с. 605].

    На думку В. Сухомлинського є дві важливі складові успішного виховання в дитині працелюбності:

  5. виховання своїм прикладом;
  6. навчання інших своєму вмінню.
  7. «Людина лише тоді виховується по-справжньому, коли вона передає свої знання, досвід, майстерність іншому» [2, с. 172].

    В. О. Сухомлинський відзначав, що марне витрачання часу, байдикування проникає в життя дітей. Деякі батьки вважають, що їхні діти повинні тільки гратися, розважатися, а праця – це обов'язок дорослих. Дітей перетворили в бездушних споживачів радощів, вони навіть не усвідомлюють, звідки та радість прийшла і якою ціною вона здобута. Такі батьки упевнені, що найбільше щастя дитинства – безтурботність, втіха, радісне життя.

    В деяких сім'ях діти аж до підліткового, а то й юнацького віку не знають особливих турбот, серйозної праці, не мають постійних трудових обов'язків і доручень, а свій вільний від навчання час проводять у розвагах, іграх... Бо батьки вважають, що бажання працювати, любов до праці приходить до людини із віком. Вони наголошують: ми в свій час набідувалися, зазнали стільки горя, то хай хоч наші діти будуть щасливими, ростуть безтурботними, тішаться радощами дитинства.

    Не втратила актуальності і думка В. О. Сухомлинського про те, що «в праці розкриваються здібності, моральні та інтелектуальні сили молодої людини, формується її особистість» [5, с. 120].

    Тільки в процесі трудової діяльності виникає потреба в спілкуванні, становленні соціальних і психологічних відносин, ділових взаємин між людьми, взаємодопомоги, взаєморозуміння, дисциплінованості, погодженості дій і вчинків тощо. Потреба в праці, звичка і відповідальне ставлення до праці сформуються лише при наявності посильних і постійних трудових доручень, у праці радісній, без примусу і покарань, самостійній і творчій, корисній як для особистості, так і для суспільства.

    Через усі педагогічні праці В. О. Сухомлинський проводить основну ідею самоутвердження і становлення особистості громадянина у творчій праці на благо суспільства. «Дати дитині радість творення, радість праці, праці на благо людей це і є справжня мудрість батьківської любові до дітей» [1, с. 115].

    В наш час  особливо важливо, щоб дитяча праця включалася в економічне, матеріальне життя сім'ї, була в ній органічною необхідністю, щоб мати і батько розглядали її як святий обов'язок дитини. Виховну силу праця знаходить тільки тоді, коли вона стає економічною необхідністю.

    Актуальна  ідея В.О. Сухомлинського і про те, що «необхідно добиватися того, щоб кожен вихованець попрацював як можна довше разом із дорослою людиною, для якої  праця – щастя, насолода» [4, с. 288]. Співпраця, отримання  радості від неї – це абетка самовиховання. Той, хто глибоко переживав ці почуття в дитинстві, прагне бути кращим в очах суспільства. Самовиховання, таким чином, стає активною формою участі особистості в духовному житті суспільства. Адже педагогічне керівництво трудової самодіяльністю полягає в тому, що дитина відчуває поруч із собою натхнення, захопленість працею.

    Василь Олександрович писав, що творчий характер трудової діяльності розкривається перед дитиною, коли вона зайнята тривалою працею, яка потребує щоденної думки, піклування. І однією із найсильніших спонук до фізичної праці є важливість цієї праці, поєднання зусиль розуму і рук. Оволодіння майстерністю дослідження, експериментування, використання даних науки в  праці – все це дитина усвідомлює і переживає як моральну гідність.

    Своє розуміння ролі праці В. О. Сухомлинський переніс у сферу педагогіки виховання: «Від нас... у величезній мірі залежить, щоб маленька дитина стала мислителем, що розуміє  велике людське право на життя, щастя, радість.... Ця сфера духовного життя вимагає великого такту, глибокої поваги людського права на щастя» [3, с. 22]. Правильно обрати життєвий шлях, знайти своє покликання, затвердити людську гідність – знайти своє щастя. У цьому сенс щастя – це прагнення до нього, здатність змінити обставини на краще, досягнення його,           це прагнення до життя, наповнене глибоким змістом.

    Досвід великого педагога Василя Олександровича Сухомлинського використовують мільйони учителів нашої держави і інших країн.
    На новому етапі суспільного розвитку В.О.  Сухомлинський, підтримуючи народні традиції в царині виховання, вбачав у праці невичерпне джерело виховання всебічно розвиненої особистості. Адже мета трудового виховання полягає у створенні умов для розвитку і самореалізації особистості, її професійного самовизначення, самовираження і самоствердження як громадянина України, здатного ефективно працювати, зміцнювати суверенну незалежну державу.

    Трудове виховання забезпечує виховання господаря своєї землі, здатного творчо мислити, усвідомлювати свою належність до сучасної цивілізації, чітко орієнтуватися в реаліях і перспективах життя, глибоко розуміти традиції та соціокультурні цінності українського народу, бути спадкоємцем і продовжувачем національних трудових традицій.

     

    Література

    1

    Лозова В.І., Троцко Г.В. Теоретичні основи виховання і навчання. Навч. посібник для пед. навч. закладів. — 2-е вид., випр. і доп. — Харків: Харк. держ. пед. ун-т ім. Г.С. Сковороди; "ОВС", 2002. — 400 с.

    2

    Соколовська А. С. Суспільно корисна продуктивна праця учнів у педагогічній спадщині В. О. Сухомлинського: дис.канд.пед.наук: К., 1990. - 172 с.

    3

    Сухомлинський В. А. Вибране, т. 5-Київ: "Просвіта", 1980. - 378с.

    4

    Сухомлинський В. А. Павлиська середня школа / / Вибрані твори: В 5-ти т. - М.: «Просвіта», 1977. - Т. 4.

    5

    Сухомлинський В. А. Про виховання. Видання 6-е. -Москва: Політична література, 1988. -С. 115-146.

    6

    Сухомлинський В.А. Гармонія трьох  начал. Избр. произведения: В 5-ти т. Киев, 1980, т. 5, с.599-609.

    7

    Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти. - К.: Видавничий центр "Академія", 2000. - 544 с

  8.  «Крила матері»

    Бібліотечний урок для учнів 4-х класів

    Мельник Людмила Станіславівна,

     провідний бібліотекар

    Херсонської загальноосвітньої

    школи І-ІІІ ступенів № 53

    Херсонської міської ради

    м.Херсон, вул.Шовкуненко,86А

    51-31-82

     

     

    Мета уроку.  Поглиблювати знання учнів про літературні казки, познайомити із творчою спадщиною Сухомлинського, виховувати турботливе ставлення до людей, до природи.

    Форма проведення.  Голосні читання з використанням елементів гри, бесіди, пошуку в  бібліотечному фонді

    Оформлення, наочність. Портрет В.О. Сухомлинськоготематична книжкова виставка «Казки В.О. Сухомлинського»

    Методичне забезпечення. Казка  В. О. Сухомлинського «Крила матері», прислів'я про маму.

     

    Хід уроку

    Вступ.

    Діти, на попередніх бібліотечних уроках вас було  ознайомлено із казками народними та літературними. Чим же відрізняються народні казки від літературних. (відповіді дітей)

    А чи відомо вам, де живуть казки, чи мають тата, маму, сестричку? Як ви гадаєте?

    А ось послухайте вірш А. Костецького «Бабусині казки»

     

    За голубими вітряками,

    Де скачуть коники баскі,

    Десь у траві, під лопухами,

    Живуть бабусині казки.

    Вони стрічають ранки з птаством,

    Дощем напоюють садки,

    А вечорами ходять пасти

    По небу синьому зірки.

    І гарно їм у світі жити

    У теплій тиші запашній,

    Бо їхній дід – вусате жито –

    Для них нашіптує пісні.

    А їхня мама – біла хмара –

    Охороня від спеки їх,

    Сестрички – квіти різнобарвні –

    Дарують їм веселий сміх.

    А ніч коли злітає з неба

    І заглядає до вікна –

    Тоді казки спішать до тебе

    І світяться до ранку в снах.

     

    Бібліотекар. Як бачите, казки, як і ви, мають свою родину Зараз перевіримо, чи знаєте ви казки.

    Потрібно не тільки дати точну відповідь на питання, а й назвати казку та її автора

     Гра «Казковий зорепад»

    1)    який предмет допоможе перевірити справжність принцеси?

    2)    що проковтнув крокодил?

    3)    на кого перетворилося гидке каченя?

    4)    що загубила Попелюшка на балу?

    5)    що купила Муха на свою копієчку?

    6)    хто лікує всіх тварин?

    7)    хто врятував Муху від смерті?

    8)    Хто ніс пиріжки бабусі?

    9)    яку квітку звільнила Дівчинка з-під каменя?

    Гра «Впізнай за описом»

    1)    Ця красуня–дівчина. Коси золоті, очі зірками сяють, на щоках червона зоря грає… (казка «Дочка Сонця», персонаж – дочка Сонця).

    2)    Вона біла. Зліплена з снігу. Очі – мов голубі намистинки, тільки рум’янця на щічках немає… (казка «Снігуронька», персонаж - Снігуронька).

    3)     Вона за три копи куплена, бік у неї луплений, дуже хитра … (казка «Коза-дереза», персонаж -  Коза-дереза).

    4)    І гарна жінка була, усім гарна. Та тільки на язик швидка. Що не скаже їй чоловік, усе своїм довгим язиком розплеще… (казка «Язиката Хвеська», персонаж – Хвеська).

    Бібліотекар.  А тепер давайте пригадаємо, які літературні казки українських авторів вам відомі.

    Гра  «Назви літературну казку та її автора»

    Бібліотекар.  Багато літературних казок створив і В.О. Сухомлинський.

     

    Розповідь про життя В.О. Сухомлинського.

     

    Народився Василь Олександрович Сухомлинський в Україні в 1918 році. Батько-Олександр Омелянович орав, працював столяром, робив музичні інструменти. Мати, Оксана Юдівна, працювала в колгоспі, займалася домашнім господарством, а зимовими вечорами розповідала казки.

    У сім’ї, крім Василя було ще троє дітей. Батьки любили своїх дітей. Усі діти сім’ї  Сухомлинських обрали професію вчителя. Змалку виховували в дітей любов до книги.

    У діда була велика бібліотека. Він свої книги віддав Василеві. В.О. Сухомлинський згадував: «Дідусь читав книги часто. Він говорив: «Ось я тобі щось цікаве прочитаю». При цьому очі його світилися добротою.  Дід говорив: «Хто дітей любить, той добрий чоловік».

    Під час Великої Вітчизняної війни Василь Олександрович став на захист Батьківщини. Він був двічі поранений, довго лікувався в шпиталі. Але після перемоги повернувся до школи.

    Тяжким було в Сухомлинського поранення в руку. Хірурги боялися, що руку треба ампутувати. «Ні! Я вчитель!» - в цьому вислові було його життя.      

    В.О. Сухомлинський найвідоміший педагог і письменник. Він працював 35 років у школі. Він був учителем і директором школи. Василь Олександрович заслужений учитель України, його любили батьки і діти.           

    Для молодих школярів він написав майже 1500 мініатюр-казок. Він був великим письменником і великим педагогом. Міжнародна організація з питань освіти, науки і культури ЮНЕСКО оголосила 1998 рік – роком В.О. Сухомлинського.

    Людина – стверджував  великий педагог – народжується на світ, щоб зникнути безно пилинкою. Людина народжується, щоб лишити по собі слід вічний.

    Помер В.О. Сухомлинський 2 вересня 1970 році. Похований він недалеко від школи, де працював.

    Багато В.О.Сухомлинський написав для дітей оповідань, казок про ласкаве сонечко і м’яку травичку, про мурашок і веселого метелика, про кращі риси людини, про дітей. У його творах переважає доброта, бо він був добрим, чуйним і хотів, щоб ви, діти, виросли добрими, працьовитими, щоб любили тата й маму, свою рідну домівку і нашу велику і прекрасну Батьківщину. А тепер настав час запросити в гості казку.

    Кожен із вас удома читав казки Сухомлинського і, мабуть, бажає нам розповісти або інсценізувати. А потім ми подивимось, хто краще презентував свою казку.

    Сьогодні ми казку сюди запросили,

    Щоб подивитись, послухать гуртом.

    А казка у лісі десь загубилась,

    Давайте її погукаєм гуртом.

    Усі. Казко! Йди до нас!

     

    Ось одна із казок В.О. Сухомлинського. Дайте свою назву казці.

     

    Крила матері

     

    У літню спеку вивела Гуска своїх маленьких жовтеньких гусенят на прогулянку. Вона вперше показувала діткам великий світ. Цей світ був яскравий, зелений, радісний: перед гусенятами розіслалася величезна лука. Гуска почала вчити дітей щипати ніжні стеблинки молодої трави. Стеблинки були солодкі, сонечко тепле й ласкаве, трава м'яка, світ затишний, добрий, що співав безліччю голосів бджіл, жучків, джмелів, метеликів. Гусенятка були щасливі.

    Вони забули про матір і розійшлися по величезній зеленій луці. Коли на душі мир і спокій, матір часто забувають. Тривожним голосом Гуска почала скликати дітей, але не всі вони слухалися. Раптом насунулися темні хмари. І на землю впали перші великі краплі дощу. Гусенята подумали: світ не такий-то вже затишний і добрий, і кожне з них згадало про матір, кожному з них стала потрібна, ой, як потрібна, мати. Вони підняли маленькі голівки й побігли до неї.

    А тим часом з неба посипалися великі градини. Гусенята ледве встигли прибігти до матері, вона підняла крила й сховала своїх дітей. Тому, що крила існують насамперед для того, щоб прикривати дітей – про це відомо кожній матері, а потім уже для того, щоб літати. Під крилами було тепло й безпечно; гусенята чули гуркотіння грому, завивання вітру, лопотіння граду. Їм навіть стало весело: за материнськими крилами відбувається щось страшне. А вони в теплі й затишку, їм і в голову не приходило, що крило має дві сторони – всередині було тепло і затишно, зовні холодно і небезпечно. Потім усе втихло. Гусенятам хотілося швидше на зелену луку, але мати не піднімала крил. Маленькі діти Гуски вимогливо запищали: випускай нас, мамо. Так, вони не просили, а вимагали, бо коли дитина відчуває міцну, сильну материнську руку, вона не просить, а вимагає. Мати тихо підняла крила. Гусенята вибігли на траву. Вони побачили , що в матері поранені крила і не могла цього зробити. Гусенята все це бачили, але світ знову став таким радісним і добрим, сонечко сяяло так яскраво і лагідно, бджоли, жуки, джмелі співали так гарно, що гусенятам і на думку не спало спитати: мамо, що з тобою? І тільки одне, найменше і слабувате гусенятко підійшло до матері й спитало: чому в тебе поранені крила? Вона відповіла, ніби соромлячись свого болю: все гаразд, синку. Жовтенькі гусенята розбіглися по траві, і мати була щаслива.

     

    Бесіда по змісту казки В.О.Сухомлинського «Крила матері»

     

    1)    Яку назву казці ви придумали?

    2)    Чому гусенята забули про свою матір?

    3)    Як повели себе гусенята в цій страшній і незвичній для себе ситуації?

    4)    Що сталося з Гускою?

    5)    Чому вона не пожалілась дітям, що їй боляче?

    6)    А як би ви вчинили в цій ситуації на місці гусенят?

     

    Учні по черзі висловлюють свою думку

     

    У завершенні роботи над розповіддю, пропоную знайти на полиці  у бібліотечному фонді прислів'я про матір, а потім виберемо, яка з них найбільш точно характеризує  казку «Крила матері».

     

    Висновок.

    Бібліотекар. Як бачите, казка «Крила матері» Василя Олександровича Сухомлинського мудра та повчальна. Я гадаю, кожному з вас сподобаються інші казки видатного учителя В.О. Сухомлинського. Ви їх знайдете на нашій тематичній виставці.

    ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ СТАВЛЕННЯ ДО ПРИРОДИ

    В СИСТЕМІ ВИХОВАННЯ В.О. СУХОМЛИНСЬКОГО

                                                                                               Остапішина Ольга Едуардівна,

                                                                                                           учитель біології та основ здоров’я

                                                                                          І кваліфікаційна категорія

                                                                                                  Херсонської загальноосвітньої

                                                                                          школи І-ІІІ ступенів № 53

                                                                                    Херсонської міської ради

                                                                                                                 м.Херсон, вул.Шовкуненко,86А

                                                            т.51-31-82

     

     

    У статті на основі дослідження наукової літератури розглянуто актуальну освітню проблему: формування дбайливого ставлення до природи, використання неоціненного досвіду з цієї проблеми   видатного українського учителя і вченого В.О. Сухомлинського.

    Ключові слова: В.О. Сухомлинський, гармонійний всебічний розвиток, педагогічний досвід, краса природи, благодатне джерело виховання людини .

     

     

    Людське сприймання краси не існує поза почуттями, ідеалами, оцінками, які значною мірою залежать від розвиненості людської особистості, від рівня задоволення її життєвих потреб, від особливостей її поглядів та настроїв.  Тому природа є важливим засобом гармонійного всебічного розвитку особистості.

    Поняття «природа» – містке і багатогранне. Без природи життя неможливе. В.О. Сухомлинський писав: «Краса природи відіграє велику роль у вихованні дитини. Вона виховує в душі здатність відчувати, сприймати тонкощі, відтінки речей, явищ, порухи серця»[6, с.670].

    Любов до природи – складне почуття; це і емоційна чуйність, і стійкий інтерес, і бажання охороняти, примножувати природні багатства. Кожна людина, незалежно від віку, повинна  дбайливо ставитися до природи.

    У зв'язку із цим перед дорослими постають наступні завдання: виховувати у дітей емоційну чуйність, вміння бачити і розуміти красу природи, формувати естетичні почуття; виховувати інтерес до рідної природи, бажання більше дізнатися про природу свого краю, про природну різноманітність рідної країни;
    формувати бережливе ставлення до природи, пробуджувати бажання працювати в природі, прагнути до її творення. Ознайомлюючи дітей із природою, необхідно викликати в душі кожної дитини емоційний відгук.

    В. О. Сухомлинський писав: «Людина стала людиною тільки тоді, коли побачила красу вечірньої зорі і хмаринок, що пливуть у блакитному небі, почула спів солов'я і пережила захоплення красою простору. З тих пір думка і краса ідуть поруч, підносячи і возвеличуючи людину»[4, с. 155].

    Зустрічі з природою збуджують фантазію дитини, сприяють її всебічному розвитку. Василь Сухомлинський зазначав, що «природа – величезної ваги виховний фактор, що накладає свій відбиток на весь характер педагогічного процесу»         [9, с. 89].  Активне спілкування з природою народжує і зміцнює у дитині безцінну якість, властиву людській особистості, – доброту, чуйність.

    Але як же дати відчути  радість перших відкриттів? Як перетворити природу у могутній засіб виховання гуманних почуттів? І чи зможе учень засвоїти причинкові зв'язки між явищами, зрозуміти залежність між природними об'єктами?

    Виявляється, може, і найпростіший шлях до цього – спостереження. Тому заняття «Школи радості» проводилися на зеленій траві під грушею, на шкільній садибі, в лісі, полі або на березі озера. Пізнавальна частина «уроків мислення серед природи» обов'язково чергувалася з грою. Їх мета – ознайомити дітей з навколишньою дійсністю, з явищами природи, тваринним і рослинним світом.  Як казав Василь Сухомлинський, «у природі закладені в доступній для дитини формі прості й водночас дуже складні речі, предмети, факти, явища, залежності, закономірності, інформацію про які нічим не можна замінити, бо інформація про ці речі, предмети є тим світом, в який входить сама дитина, а в цьому світі - першоджерело її уявлень, думок, узагальнень, суджень» [9, с. 91]. Саме природа забезпечує необхідні умови для вивчення властивостей предметів, оскільки надає можливість сприймати їх на зір, дотик, слух.

    В.О. Сухомлинський звертався до батьків, вчителів: «...ведіть дітей в обстановку, де є і яскраві образи, і причинно-наслідкові зв'язки між явищами, де діти захоплюються, переживають почуття подиву перед красою і водночас мислять, аналізують» [6, с.515].

    Видатний педагог В. О. Сухомлинський говорив, що дитина – це, квітка, краса якої залежить від догляду за рослиною. Піклуватись про красу квітки необхідно задовго до початку цвітіння. Але, на жаль, зустрічаються батьки, які, даючи життя дитині, вважають свою місію завершеною, а що з цієї дитини вийде – нехай про це потурбується хтось інший.

    У дитинстві формується людське коріння. Жодної людської риси природа не відшліфовує – вона тільки закладає, а відшліфовувати – батькам, учителям, суспільству. Необхідно так виховувати дітей, щоб вони дивилися на світ добрими очима, вміли берегти життя. Тільки тоді вони стануть справжніми людьми.

    Особливу увагу Василь Олександрович радив звертати на виховання у дітей дбайливого ставлення до природи, її багатств. Він вважав, що духовне збагачення людини необхідно поєднувати з постійним спілкуванням із природою.  «Краса природи,– говорив він,– відіграє велику роль у вихованні духовного благородства. Вона виховує в душі дитини здатність відчувати, сприймати тонкощі, відтінки речей, явищ, порухи серця» [3, с. 539].

    У системі Сухомлинського велика роль приділяється природі як об’єкту пізнання, сфері активної діяльності, відчутнішої частини дитячого життя. Разом з тим В.О. Сухомлинський дійшов висновку, що природа сама собою не виховує, виховує тільки активна взаємодія людини з природою. Цей висновок став основним принципом в організації праці учнів Павлиської середньої школи: «Ми прагнемо того, щоб усе життя вихованців було сповнене творінням в світі природи. Ми не уявляємо собі повноцінного виховання без того, щоб кожний наш вихованець за роки навчання в школі не перетворив кілька десятків квадратних метрів мертвої глини, мертвого пустиря в родючу землю!» [3, с. 313].

    У Павлиській середній школі збереження і примноження природних багатств стало провідною, головною стороною трудового життя учнівського колективу і кожної особистості. За традицією, яка склалася у школі, колектив першокласників закладає свою маленьку шкілку, доглядає за плодовими деревцями, посадженими першого року навчання. З першого року шкільного життя починається й догляд за полезахисними лісонасадженнями, які відіграють велику роль у малолісних районах Півдня. Уже в 10-11 років діти переживають перше громадянське почуття гордості, коли вони бачать цінності, створені їхніми руками: посаджені маленькі саджанці стають гіллястими деревами, плодові дерева й виноград починають плодоносити.

    У своїх працях: «Павлиська середня школа», «Школа і природа», «Природа, праця, світогляд» та ін. В.О. Сухомлинський підкреслює, що в умовах сільської школи можливості взаємодії учнів з природою невичерпні, і головним спрямуванням їхньої діяльності має бути перш за все піклування про збереження родючості ґрунту.

    В.О. Сухомлинський широко використовував у своїй педагогічній роботі «уроки мислення» серед природи, які умовно можна поділити на два види:

  9. логічного типу, які спрямовані на формування системи наукових знань про закономірності розвитку природи і розвиток пізнавальних здібностей дітей («Живе і неживе», «Неживе пов’язане з живим», «Все в природі змінюється», «Сонце – джерело життя»);
  10. художнього типу, що сприяло розвитку естетичних сприймань, емоційної пам’яті, образного мовлення («Перший зимовий ранок», «Світ квітів серед зими», «Сонце після літнього дощу», «Дванадцять відтінків вбрання осіннього лісу – як їх назвати»).
  11. 1

    Артемова Л.В. Історія педагогіки України: Підручник. – К.: Либідь, 2006. – 424 с.

    2

    Василь Сухомлинський і сучасність: особистість у навчальному середовищі // Науковий вісник Миколаївського державного університету. Педагогічні науки. Випуск 8. – Миколаїв: МДУ, 2004. – 401 с.

    3

    Сухомлинський В. А. Павлиська середня школа. обрані. твори: В 5-ти т. Київ, 1980, т. 4, с. 5-410.

    4

    Сухомлинський В. А. Серце віддаю дітям. Обрані твори: В 5-ти т. Київ, 1979, т. 3, с. 5-297.

    5

    Сухомлинський В.О. Вибрані твори в 5т. Т.1. – К.: Рад. школа, 1976. – 654 с.

    6

    Сухомлинський В.О. Вибрані твори в 5т. Т.2. – К.: Рад. школа, 1976. – 670 с.

    7

    Сухомлинський В.О. Вибрані твори в 5т. Т.3. – К.: Рад. школа, 1976. – 572 с.

    8

    Сухомлинський В.О. Вибрані твори в 5т. Т.4. – К.: Рад. школа, 1976. – 640 с.

    9

    Тарасюк М. – Використання педагогічних ідей В.О. Сухомлинського у процесі екологічного виховання // Проблеми педагогічних технологій. Зб. наук. праць / Волин. держ. Університет. – Луцьк, 1999. – Вип.3. – 88-91 с.

    10

    Українська педагогіка в персоналіях. У 2-ох кн.: Навч. посібник. Кн.. 2: ХХст. / під ред. Сухомлинської О.В., Дічек Н.П., Самоплавської Т.О. та ін.– Київ: Либідь, 2005.

    На думку, В.О. Сухомлинського дитина за своєю природою – допитливий дослідник, відкривач світу. Так нехай перед нею відкривається чудовий світ у живих формах, яскравих звуках, у казці та грі, в особистій творчості, в красі, що надихає її серце, в прагненні робити добро людям. Через казку, фантазію, гру, через неповторну дитячу творчість – вірний шлях до серця дитини.

    Система розумового виховання у педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського.

     

     

    Корнєва Наталія Володимирівна,

    вчитель англійської мови,

    спеціаліст ІІ категорії

    Херсонської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст.№53,

                                                                                                                                                м.Херсон, вул. Шовкуненко,86А

                                                                                                                                                                 т.51-31-82

     

     

     

     

     

     

     

    Сімя – школа справжньої людської любові – любові відданої й строгої, ніжної й вимогливої.

    Василь Сухомлинський

     

     

     

    Провідне місце у педагогічній спадщині В.Сухомлинського займає ідея гуманізму, людяності та доброзичливості. Педагог переконливо стверджував, що виховання гуманізму, людяності здійснюється через творення людям добра.  

     

      Мета виховання Найголовнішим, найглибшим і найміцнішим надійним каменем педагогічної системи В.О. Сухомлинського є виховання у кожного вихованця поваги до самого себе. Він вважав, що до того і часу, поки є самоповага, існує й школа. Коли зникає повага до самого себе немає школи, немає ні особистості, ні колективу, одухотворених благородними цілями, а є випадкове збіговисько.  

     

    Виховання дітей В.О. Сухомлинський називав "школою сердечності". Він радив педагогам і батькам дітей вчити добру, любові, милосердю. Для цього треба, щоб діти постійно бачили гуманістичний зміст вчинків і поведінки тих, хто їх оточує: рідних, близьких, вчителів, дорослих. Дитина не повинна виростати байдужою, нечулою, черствою, вона має зростати у постійному піклуванні про навколишній світ рослин, тварин, людей, доглядати і допомагати їм.  

     

  12. "Ти живеш серед людей. Не забувай, що кожний твій вчинок, кожне твоє бажання позначається на людях, що тебе оточують. Знай, що є межа між тим, що тобі хочеться, і тим що можна. Перевіряй свої вчинки. Роби все так, щоб людям, які тебе оточують, було добре".  
  13.  
  14. "Ти користуєшся благами, створеними іншими людьми. Люди дають тобі щастя дитинства. Плати їм за це добром".  
  15.  
  16. "Усі блага і радощі життя створюються працею. Без праці не можна чесно жити. Нероба, дармоїд це трутень, що пожирає мед працьовитих бджіл. Навчання твоя перша праця. Йдучи до школи, ти йдеш на роботу".  
  17.  
  18. "Будь добрим і чуйним до людей. Допомагай слабким і беззахисним,. товаришу в біді. Не завдавай людям прикрості. Поважай та шануй матір і батька, вони дали тобі життя, вони виховують тебе, вони хочуть, щоб ти став чесним громадянином, людиною з добрим серцем і чистою душею".  
  19.  
  20. "Не будь байдужим до зла. Борись проти зла, обману, несправедливості. Будь непримиримим до того, хто прагне жити за рахунок інших людей, завдає лиха іншим людям, обкрадає суспільство"  
  21.  

      Мистецтво виховання моральних цінностей школярів, на думку В.О.Сухомлинського, містить насамперед мистецтво говорити, звертатися до людського серця: Я твердо переконаний, що багато шкільних конфліктів, які нерідко закінчуються великою бідою, починаються з невміння вчителя говорити з учнями.

      Специфікою праці педагога є уміння спроектувати особистість учня. Але цього можна досягнути тільки у випадку, коли є конкретне уявлення про те, якою повинна бути особистість дитини, які якості в ній потрібно сформувати і яким чином це можна зробити. Проте кінцевий результат педагогічної праці можна побачити не сьогодні, не завтра, а через дуже тривалий час. Те, що ви зробили, сказали, зуміли прищепити дитині, інколи виявляється через пять – десять років. Специфікою праці педагога є уміння спроектувати особистість учня. Але цього можна досягнути тільки у випадку, коли є конкретне уявлення про те, якою повинна бути особистість дитини, які якості в ній потрібно сформувати і яким чином це можна зробити. Проте кінцевий результат педагогічної праці можна побачити не сьогодні, не завтра, а через дуже тривалий час. Те, що ви зробили, сказали, зуміли прищепити дитині, інколи виявляється через пять – десять років. 

    Наша праця – це повсякчасна зміна ситуацій,що викликає то посилене збудження, то гальмування. Тому вміння володіти собою, тримати себе в руках – одне з найбільш необхідних умінь, від якого залежить і успіх, і його здоровя. Невміння правильно гальмувати щоденні й щогодинні збудження, невміння володіти ситуаціями – ось, що передусім висотує серце, виснажує нервову систему вчителя. Василь Сухомлинський Наша праця – це повсякчасна зміна ситуацій,що викликає то посилене збудження, то гальмування. Тому вміння володіти собою, тримати себе в руках – одне з найбільш необхідних умінь, від якого залежить і успіх, і його здоровя. Невміння правильно гальмувати щоденні й щогодинні збудження, невміння володіти ситуаціями – ось, що передусім висотує серце, виснажує нервову систему вчителя. Василь Сухомлинський О.В. Сухомлинський наголошував, що у вчителів, які не вміють бачити і відчувати світ дитинства з його складною емоційною гармонією, часто спостерігаються неврогенні розлади, серед них найбільш неприємним і часто грізним буває виснаження нервових сил. О.В. Сухомлинський наголошував, що у вчителів, які не вміють бачити і відчувати світ дитинства з його складною емоційною гармонією, часто спостерігаються неврогенні розлади, серед них найбільш неприємним і часто грізним буває виснаження нервових сил.

    Нове слово сказав В. О. Сухомлинський і в області трудового виховання. Їм сформульовані його принципи стосовно сучасної школі:

     

  22. Єдність трудового виховання і загального розвитку - морального, інтелектуального, естетичного і фізичного. Праця тоді стає виховною силою, коли, збагачуючи інтелектуальне життя, наповнює глибоким змістом розумові, моральні та естетичні інтереси людини.
  23.  
  24. Розвиток індивідуальності людини в праці. Праця стає джерелом радості і розвитку вихованця, якщо він бачить щось більше в ньому, ніж кошти отримати матеріальні блага, якщо праця служить полем застосування його здібностей.
  25.  
  26. Висока моральність праці, його суспільно корисна спрямованість. Важливо так організувати трудову діяльність, щоб дитину надихало бажання принести користь суспільству.
  27.  
  28. Раннє включення вихованця в продуктивну працю. Важливо прагнути до того, щоб праця увійшов в духовне життя вже в ранньому віці. Дитина переживає від цього почуття гордості, честі, гідності.
  29.  
  30. Різноманіття видів праці. Природі дитини властиве прагнення до зміни, чергуванню, поєднанню двох-трьох видів трудової діяльності, що мають свої відмінні риси, специфіку операцій, умінь. У цьому він знаходить задоволення.
  31.  
  32. Постійність, безперервність праці. Тільки повсякденний, постійна праця збагачує духовне життя людини.
  33.  
  34. Риси продуктивної праці дорослих у дитячій праці. Праця дітей повинен мати якомога більше спільного з продуктивною працею дорослих. Це посилює його виховний вплив.
  35.  
  36. Творчий характер праці. Чим значніше, цікавіше задум, тим з більшим інтересом виконується робота.
  37.  
  38. Наступність змісту трудової діяльності. Все, що робить дитина в молодшому віці, поглиблюється в старших класах.
  39.  
  40. Загальний характер продуктивної праці. У яких би видах інтелектуальної чи художньої діяльності ні виявлялися розумові задатки школяра, його участь у продуктивній праці обов'язково.
  41.  
  42. Посильность праці дітей. У праці допускається здорова втома, але аж ніяк не виснаження фізичних і моральних сил дитини.
  43.  
  44. Єдність праці і різноманіття духовного життя. Треба домагатися того, щоб у колективі ніколи не припинялася багата духовне життя.
  45.  

    Одним з перших В. О. Сухомлинський звернувся до народній педагогіці.

        Наснагу, наукові сили В. О. Сухомлинський черпав, насамперед, з духовних народних глибин, невичерпних джерел народної мудрості. Він вважав, що школа - це "колиска народу", "народний вогнище виховання", "найважливіший центр духовного життя народу". Покликання школи в цивілізованому суспільстві - не лише вчити і виховувати дітей, але і формувати історичну спільність, ім'я якої - народ.

         Педагог був переконаний, що ефективну виховну роботу школа може будувати лише на основі тисячолітнього досвіду народної педагогіки, культурно-історичних традицій і звичаїв. При цьому у учнів формується "корінь духовності", "серцевина людини - любов до Батьківщини". Мудрий досвід народного виховання свідчить про те, що любов до Батьківщини зароджується в людині змалечку і починається з любові до матері і до батька, дідуся і бабусі, рідної мови, колискової пісні, казці, культурі та вітчизняної історії. Без таких витоків формування "кореня духовності", без могутніх засобів народної педагогіки, вважав педагог, неможливо організувати повноцінного виховання молоді. Гіркий досвід переконує, що недооцінка зазначених чинників виховання в період застою призвела до того, що серед молоді поширюються небезпечні віруси соціальних хвороб (історична безпам'ятство, бездуховність, наркоманія, алкоголізм і т. п.). З'являється дуже багато "Іванов, не пам'ятають спорідненості": космополітів, національних нігілістів і пр.

        Новою в теорії Сухомлинського, що викликала широкий відгук, була ідея зближення школи та родини, як він це називав - «співдружність родини та школи». У статті «Слово до батьків», в інших роботах автор пропагував ідею повернення педагогічної відповідальності в родину. Він писав, що не тільки школа виховує й дає освіту, а й родина, причому з першого дня існування дитини вона виконує ці ж функції. Тому родина та школа повинні розвиватись разом. Сухомлинський закликав до педагогічної освіти не тільки дітей і вчителів, а й батьків. Сухомлинський із цього питання писав: «Удосконалення, поглиблення суспільного виховання означає не применшення, а посилення ролі родини. Гармонійний, усебічний розвиток можливий тільки там, де два вихователі - школа й родина - не тільки діють заодно, ставлячи перед дітьми одні й ті ж вимоги, а й є однодумцями, розділяють одні й ті ж переконання, завжди виходять з одних і тих самих принципів, ніколи не допускають розбіжностей ні з метою, ні у процесі, ні в засобах виховання»

         Важливим чинником ефективності навчання В.О.Сухомлинський вважав людяність, любов, доброту, чуйність, сердечність і тактовність стосовно учнів. “Пам’ятайте,  що кожна дитина приходить у школу зі щирим бажанням добре вчитися, Воно ніби яскравий вогник, що освітлює світ дитячих турбот і тривог. Дитина несе його нам, учителям, з безмежною довірливістю. Цей вогник легко погасити різкістю, грубістю, байдужістю, невірою в неї, дитину”

     

     

    Використання казок Сухомлинського на уроках англійської мови

     

    Звертаючись до теми природи, весни та дбайливого ставлення до живої природи, вчитель ознайомлює дітей з початком чудової казки “The Crocus” (“Пролісок”):

    The sun woke up the forest. It melted the snow from the tops of the pine-trees. The hot drops fell on the snow. They made hotels in the snow and dry leaves…

    Діти отримують завдання: Finish the tale (закінчити казку). Якщо прочитати дітям ще декілька рядочків цієї казки:

    Green arrows appeared wherever if tell. And there bloomed the blue bells. They…

    то завдання буде іншим і, навіть, більш цікавим:

    Imagine that you are one of these blue bells. Tell us what you see round you in the spring woods. What are you feelings? (Уяви, що ти весняна квітка. Розкажи, що ти бачиш у весняному лісі. Які твої почуття?)                                               

    Це-гра, це – казка. Діти – “blue bells”- з захопленням грають, розповідають, які вони щасливі, що народилися у чарівному весняному лісі, описують оновлену природу .Немає місця байдужості і пасивності. Хіба це не є ефектним засобом активізації учбової діяльності, виховання любові та дбайливого ставлення до живої природи ?

    Казку цю можна дочитати до кінця :

    “And there bloomed the blue bells. They looked at the snow with surprise and asked. Did we wake up too early?”

    “No, you are not early; you are right on time”, sang the birds. And spring began.

    На заключному етапі діти отримують завдання:

    Role-play the dialogue between the blue and the birds. (Драматизація діалогу між пролісками та пташками).

    Навчати дітей мислити, формувати і відстоювати свою точку зору - це завдання кожного вчителя і вчителя іноземної мови зокрема.

    У В. О. Сухомлинського є казки філософського напрямку, які можна використати, організовуючи дискусії на уроках англійської мови. Діти можуть отримати завдання - скласти казку-роздум “What Is The Most Important Thing In Life?” (“Що найголовніше в житті?”)

    Виконуючи подібне завдання, діти не констатують факти, а висловлюють своє ставлення, обмінюються думками “I think…”, “As for me…”, “I don’t know exactly, but I think…”

    Спілкуючись на уроці, діти наводять свої аргументи, захищають свою точку зору і традиційно використовують вислови:

    “I agree because…” (“Я погоджуюсь, тому що...”), “I disagree because…” (“Я не погоджуюсь бо...”), “And what about you” (“А як ти?”).

    На заключному етапі діти знайомляться з текстом казки

    В. Сухомлинського “What is the most Important Thing in Life”. Етапи роботи можуть бути такими: Listen. Find in the text. Read. Agree or disagree. Prove that… Role-play the tale.

    Група казок В. О. Сухомлинського може бути вдало використана під час опрацювання теми “Professions.” (“At Aunt’s Dasha’s Farm”. “Uncle Kuzma”). Вбачається за доцільне пропонувати учням оцінювати поведінку героїв.

    Подібні види роботи за казками В. О. Сухомлинського дозволяють не тільки закріпити новий словниковий запас та розвинути мовленнєві навички, а й формують високі моральні якості особистості. Цілком зрозуміло, що така єдність навчального та виховного процесів сприяє гармонійному розвитку учня у соціально-позитивному напрямку під час вивчення іноземної мови.

     

     Система розумового виховання у педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського.

     

     

    Корнєва Наталія Володимирівна,

    вчитель англійської мови,

    спеціаліст ІІ категорії

    Херсонської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст.№53,

                                                                                 м.Херсон, вул. Шовкуненко,86А

                                                                                 т.51-31-82

     

     

     

     

     

     

     

    Сімя – школа справжньої людської любові – любові відданої й строгої, ніжної й вимогливої.

    Василь Сухомлинський

     

     

     

    Провідне місце у педагогічній спадщині В.Сухомлинського займає ідея гуманізму, людяності та доброзичливості. Педагог переконливо стверджував, що виховання гуманізму, людяності здійснюється через творення людям добра.  

     

      Мета виховання Найголовнішим, найглибшим і найміцнішим надійним каменем педагогічної системи В.О. Сухомлинського є виховання у кожного вихованця поваги до самого себе. Він вважав, що до того і часу, поки є самоповага, існує й школа. Коли зникає повага до самого себе немає школи, немає ні особистості, ні колективу, одухотворених благородними цілями, а є випадкове збіговисько.  

     

    Виховання дітей В.О. Сухомлинський називав "школою сердечності". Він радив педагогам і батькам дітей вчити добру, любові, милосердю. Для цього треба, щоб діти постійно бачили гуманістичний зміст вчинків і поведінки тих, хто їх оточує: рідних, близьких, вчителів, дорослих. Дитина не повинна виростати байдужою, нечулою, черствою, вона має зростати у постійному піклуванні про навколишній світ рослин, тварин, людей, доглядати і допомагати їм.  

     

  46. "Ти живеш серед людей. Не забувай, що кожний твій вчинок, кожне твоє бажання позначається на людях, що тебе оточують. Знай, що є межа між тим, що тобі хочеться, і тим що можна. Перевіряй свої вчинки. Роби все так, щоб людям, які тебе оточують, було добре".  
  47.  
  48. "Ти користуєшся благами, створеними іншими людьми. Люди дають тобі щастя дитинства. Плати їм за це добром".  
  49.  
  50. "Усі блага і радощі життя створюються працею. Без праці не можна чесно жити. Нероба, дармоїд це трутень, що пожирає мед працьовитих бджіл. Навчання твоя перша праця. Йдучи до школи, ти йдеш на роботу".  
  51.  
  52. "Будь добрим і чуйним до людей. Допомагай слабким і беззахисним,. товаришу в біді. Не завдавай людям прикрості. Поважай та шануй матір і батька, вони дали тобі життя, вони виховують тебе, вони хочуть, щоб ти став чесним громадянином, людиною з добрим серцем і чистою душею".  
  53.  
  54. "Не будь байдужим до зла. Борись проти зла, обману, несправедливості. Будь непримиримим до того, хто прагне жити за рахунок інших людей, завдає лиха іншим людям, обкрадає суспільство"  
  55.  

      Мистецтво виховання моральних цінностей школярів, на думку В.О.Сухомлинського, містить насамперед мистецтво говорити, звертатися до людського серця: Я твердо переконаний, що багато шкільних конфліктів, які нерідко закінчуються великою бідою, починаються з невміння вчителя говорити з учнями.

      Специфікою праці педагога є уміння спроектувати особистість учня. Але цього можна досягнути тільки у випадку, коли є конкретне уявлення про те, якою повинна бути особистість дитини, які якості в ній потрібно сформувати і яким чином це можна зробити. Проте кінцевий результат педагогічної праці можна побачити не сьогодні, не завтра, а через дуже тривалий час. Те, що ви зробили, сказали, зуміли прищепити дитині, інколи виявляється через пять – десять років. Специфікою праці педагога є уміння спроектувати особистість учня. Але цього можна досягнути тільки у випадку, коли є конкретне уявлення про те, якою повинна бути особистість дитини, які якості в ній потрібно сформувати і яким чином це можна зробити. Проте кінцевий результат педагогічної праці можна побачити не сьогодні, не завтра, а через дуже тривалий час. Те, що ви зробили, сказали, зуміли прищепити дитині, інколи виявляється через пять – десять років. 

    Наша праця – це повсякчасна зміна ситуацій,що викликає то посилене збудження, то гальмування. Тому вміння володіти собою, тримати себе в руках – одне з найбільш необхідних умінь, від якого залежить і успіх, і його здоровя. Невміння правильно гальмувати щоденні й щогодинні збудження, невміння володіти ситуаціями – ось, що передусім висотує серце, виснажує нервову систему вчителя. Василь Сухомлинський Наша праця – це повсякчасна зміна ситуацій,що викликає то посилене збудження, то гальмування. Тому вміння володіти собою, тримати себе в руках – одне з найбільш необхідних умінь, від якого залежить і успіх, і його здоровя. Невміння правильно гальмувати щоденні й щогодинні збудження, невміння володіти ситуаціями – ось, що передусім висотує серце, виснажує нервову систему вчителя. Василь Сухомлинський О.В. Сухомлинський наголошував, що у вчителів, які не вміють бачити і відчувати світ дитинства з його складною емоційною гармонією, часто спостерігаються неврогенні розлади, серед них найбільш неприємним і часто грізним буває виснаження нервових сил. О.В. Сухомлинський наголошував, що у вчителів, які не вміють бачити і відчувати світ дитинства з його складною емоційною гармонією, часто спостерігаються неврогенні розлади, серед них найбільш неприємним і часто грізним буває виснаження нервових сил.

    Нове слово сказав В. О. Сухомлинський і в області трудового виховання. Їм сформульовані його принципи стосовно сучасної школі:

     

  56. Єдність трудового виховання і загального розвитку - морального, інтелектуального, естетичного і фізичного. Праця тоді стає виховною силою, коли, збагачуючи інтелектуальне життя, наповнює глибоким змістом розумові, моральні та естетичні інтереси людини.
  57.  
  58. Розвиток індивідуальності людини в праці. Праця стає джерелом радості і розвитку вихованця, якщо він бачить щось більше в ньому, ніж кошти отримати матеріальні блага, якщо праця служить полем застосування його здібностей.
  59.  
  60. Висока моральність праці, його суспільно корисна спрямованість. Важливо так організувати трудову діяльність, щоб дитину надихало бажання принести користь суспільству.
  61.  
  62. Раннє включення вихованця в продуктивну працю. Важливо прагнути до того, щоб праця увійшов в духовне життя вже в ранньому віці. Дитина переживає від цього почуття гордості, честі, гідності.
  63.  
  64. Різноманіття видів праці. Природі дитини властиве прагнення до зміни, чергуванню, поєднанню двох-трьох видів трудової діяльності, що мають свої відмінні риси, специфіку операцій, умінь. У цьому він знаходить задоволення.
  65.  
  66. Постійність, безперервність праці. Тільки повсякденний, постійна праця збагачує духовне життя людини.
  67.  
  68. Риси продуктивної праці дорослих у дитячій праці. Праця дітей повинен мати якомога більше спільного з продуктивною працею дорослих. Це посилює його виховний вплив.
  69.  
  70. Творчий характер праці. Чим значніше, цікавіше задум, тим з більшим інтересом виконується робота.
  71.  
  72. Наступність змісту трудової діяльності. Все, що робить дитина в молодшому віці, поглиблюється в старших класах.
  73.  
  74. Загальний характер продуктивної праці. У яких би видах інтелектуальної чи художньої діяльності ні виявлялися розумові задатки школяра, його участь у продуктивній праці обов'язково.
  75.  
  76. Посильность праці дітей. У праці допускається здорова втома, але аж ніяк не виснаження фізичних і моральних сил дитини.
  77.  
  78. Єдність праці і різноманіття духовного життя. Треба домагатися того, щоб у колективі ніколи не припинялася багата духовне життя.
  79.  

    Одним з перших В. О. Сухомлинський звернувся до народній педагогіці.

        Наснагу, наукові сили В. О. Сухомлинський черпав, насамперед, з духовних народних глибин, невичерпних джерел народної мудрості. Він вважав, що школа - це "колиска народу", "народний вогнище виховання", "найважливіший центр духовного життя народу". Покликання школи в цивілізованому суспільстві - не лише вчити і виховувати дітей, але і формувати історичну спільність, ім'я якої - народ.

         Педагог був переконаний, що ефективну виховну роботу школа може будувати лише на основі тисячолітнього досвіду народної педагогіки, культурно-історичних традицій і звичаїв. При цьому у учнів формується "корінь духовності", "серцевина людини - любов до Батьківщини". Мудрий досвід народного виховання свідчить про те, що любов до Батьківщини зароджується в людині змалечку і починається з любові до матері і до батька, дідуся і бабусі, рідної мови, колискової пісні, казці, культурі та вітчизняної історії. Без таких витоків формування "кореня духовності", без могутніх засобів народної педагогіки, вважав педагог, неможливо організувати повноцінного виховання молоді. Гіркий досвід переконує, що недооцінка зазначених чинників виховання в період застою призвела до того, що серед молоді поширюються небезпечні віруси соціальних хвороб (історична безпам'ятство, бездуховність, наркоманія, алкоголізм і т. п.). З'являється дуже багато "Іванов, не пам'ятають спорідненості": космополітів, національних нігілістів і пр.

        Новою в теорії Сухомлинського, що викликала широкий відгук, була ідея зближення школи та родини, як він це називав - «співдружність родини та школи». У статті «Слово до батьків», в інших роботах автор пропагував ідею повернення педагогічної відповідальності в родину. Він писав, що не тільки школа виховує й дає освіту, а й родина, причому з першого дня існування дитини вона виконує ці ж функції. Тому родина та школа повинні розвиватись разом. Сухомлинський закликав до педагогічної освіти не тільки дітей і вчителів, а й батьків. Сухомлинський із цього питання писав: «Удосконалення, поглиблення суспільного виховання означає не применшення, а посилення ролі родини. Гармонійний, усебічний розвиток можливий тільки там, де два вихователі - школа й родина - не тільки діють заодно, ставлячи перед дітьми одні й ті ж вимоги, а й є однодумцями, розділяють одні й ті ж переконання, завжди виходять з одних і тих самих принципів, ніколи не допускають розбіжностей ні з метою, ні у процесі, ні в засобах виховання»

         Важливим чинником ефективності навчання В.О.Сухомлинський вважав людяність, любов, доброту, чуйність, сердечність і тактовність стосовно учнів. “Пам’ятайте,  що кожна дитина приходить у школу зі щирим бажанням добре вчитися, Воно ніби яскравий вогник, що освітлює світ дитячих турбот і тривог. Дитина несе його нам, учителям, з безмежною довірливістю. Цей вогник легко погасити різкістю, грубістю, байдужістю, невірою в неї, дитину”

     

     

    Використання казок Сухомлинського на уроках англійської мови

     

    Звертаючись до теми природи, весни та дбайливого ставлення до живої природи, вчитель ознайомлює дітей з початком чудової казки “The Crocus” (“Пролісок”):

    The sun woke up the forest. It melted the snow from the tops of the pine-trees. The hot drops fell on the snow. They made hotels in the snow and dry leaves…

    Діти отримують завдання: Finish the tale (закінчити казку). Якщо прочитати дітям ще декілька рядочків цієї казки:

    Green arrows appeared wherever if tell. And there bloomed the blue bells. They…

    то завдання буде іншим і, навіть, більш цікавим:

    Imagine that you are one of these blue bells. Tell us what you see round you in the spring woods. What are you feelings? (Уяви, що ти весняна квітка. Розкажи, що ти бачиш у весняному лісі. Які твої почуття?)                                               

    Це-гра, це – казка. Діти – “blue bells”- з захопленням грають, розповідають, які вони щасливі, що народилися у чарівному весняному лісі, описують оновлену природу .Немає місця байдужості і пасивності. Хіба це не є ефектним засобом активізації учбової діяльності, виховання любові та дбайливого ставлення до живої природи ?

    Казку цю можна дочитати до кінця :

    “And there bloomed the blue bells. They looked at the snow with surprise and asked. Did we wake up too early?”

    “No, you are not early; you are right on time”, sang the birds. And spring began.

    На заключному етапі діти отримують завдання:

    Role-play the dialogue between the blue and the birds. (Драматизація діалогу між пролісками та пташками).

    Навчати дітей мислити, формувати і відстоювати свою точку зору - це завдання кожного вчителя і вчителя іноземної мови зокрема.

    У В. О. Сухомлинського є казки філософського напрямку, які можна використати, організовуючи дискусії на уроках англійської мови. Діти можуть отримати завдання - скласти казку-роздум “What Is The Most Important Thing In Life?” (“Що найголовніше в житті?”)

    Виконуючи подібне завдання, діти не констатують факти, а висловлюють своє ставлення, обмінюються думками “I think…”, “As for me…”, “I don’t know exactly, but I think…”

    Спілкуючись на уроці, діти наводять свої аргументи, захищають свою точку зору і традиційно використовують вислови:

    “I agree because…” (“Я погоджуюсь, тому що...”), “I disagree because…” (“Я не погоджуюсь бо...”), “And what about you” (“А як ти?”).

    На заключному етапі діти знайомляться з текстом казки

    В. Сухомлинського “What is the most Important Thing in Life”. Етапи роботи можуть бути такими: Listen. Find in the text. Read. Agree or disagree. Prove that… Role-play the tale.

    Група казок В. О. Сухомлинського може бути вдало використана під час опрацювання теми “Professions.” (“At Aunt’s Dasha’s Farm”. “Uncle Kuzma”). Вбачається за доцільне пропонувати учням оцінювати поведінку героїв.

    Подібні види роботи за казками В. О. Сухомлинського дозволяють не тільки закріпити новий словниковий запас та розвинути мовленнєві навички, а й формують високі моральні якості особистості. Цілком зрозуміло, що така єдність навчального та виховного процесів сприяє гармонійному розвитку учня у соціально-позитивному напрямку під час вивчення іноземної мови.

     

          Учитель учителю                         (Спадщина В.О.Сухомлинського для вчителя-філолога)

                                                        Іщенко Наталія Євгенівна,

                                               учитель української мови та літератури,

    вища категорія

                                                         Херсонської загальноосвітньої школи № 53

    Херсонської міської ради.

    м.Херсон, вул.Шовкуненко,86А

    51-31-82

                                

           Василь Олександрович Сухомлинський (1918—1970) — засновник новаторської педагогіки, письменник, з 1957 р. член — кореспондент АПН РРФСР, заслужений учитель України з 1958 р., Герой Соціалістичної Праці з 1968 р. Народився в с. Василівка Кіровоградської області в родині селянина — бідняка. В 1938 р. заочно закінчив Полтавський педагогічний інститут.  Як відомо,  працював учителем української мови та літератури, завучем, директором школи, успішно поєднуючи  практичну роботу   з науковою діяльністю. Він — автор багатьох монографій, методичних посібників і статей, у яких викладено новаторські погляди на зміст, форми і методи виховання, навчання рідної мови у школі.                                                                                                                        На думку педагога,  за маленькою шкільною партою твориться народ. А творять його  в першу чергу вчителі української мови та літератури,  бо наука рідної мови, літератури – наука про найголовніше: про Україну, рідну землю, її силу й красу, її минуле й майбутнє.  

             Василь Олександрович багато уваги приділяв українській мові та літературі як навчальним предметам. Про це свідчать його численні висловлювання, що містяться як у друкованій, так і в рукописній спадщині, його практична діяльність словесника. Особливого значення надавав формуванню мовної культури молоді. Він акцентував увагу на тому, що мова, рідне слово – це велике духовне надбання народу, яке необхідно берегти й примножувати.                               

             Одним із аспектів у роботі словесника з дітьми є використання творчої спадщини В.Сухомлинського   на уроках української мови та літератури, коли учням пропонуються творчі завдання на основі поданих зразків

    (дописати, завершити, дібрати, побудувати художній текст, зачитати творчі знахідки, укласти збірочки власних  казок, оповідань тощо). 

               Вислови, які стали крилатими,   невеликі тексти, взяті з тво­рів Сухомлинського, сприяють формуванню високих моральних рис, працелюбності, героїзму, любові до Батьківщини, матері, розвивають поетичність у поглядах на природу. Матеріали можуть використовуватися також для мовно-граматичних завдань і призначатися  для роботи з синтаксису і стилістики в 11-му класі. Наприклад:

  80. прочитайте текст. Поясніть значення виділеного вислову. Визначте головні члени речень та синтаксичну роль тире;
  81. прочитайте текст. Поясніть, як ви розумієте зміст ви­діленого речення. Яке слово в кожному абзаці несе основне смислове навантаження? Поясніть вживання розділових зна­ків;
  82. за поданим початком продовжте думку автора свої­ми роздумами. Поясніть вживання розділових знаків;  
  83. прочитайте текст. Поясніть, як ви розумієте зміст ви­діленого речення. Яке слово в кожному абзаці несе основне смислове навантаження? Поясніть вживання розділових зна­ків;
  84. дайте заголовок поданому уривку. Які різновиди ре­чень переважають у тексті — прості чи складні? Визначте бу­дову першого складнопідрядного речення. Назвіть значеннєві відношення між частинами всіх складнопідрядних речень тощо.
  85. У працях  педагога-новатора порушено чимало проблем, які хвилювали сучасну йому школу. Найважливішими засобами навчання він вважав слово вчителя, словники, довідники, наочність, технічні засоби. Спираючись на власний досвід, він розробив педагогічну систему, суть якої полягає в застосуванні нових типів уроків та модернізації методів навчання.                                    

      Це співзвучно сьогоденню, адже  найефективнішим засобом розвитку творчих здібностей учнів є інтерактивні технології навчання.  

      Основними методами і прийомами інтерактивного навчання є самостійна робота, проблемні та творчі завдання, запитання учнів до вчителя та навпаки. Важливим є те, що, застосовуючи елементи інтерактивного навчання на уроках української мови та літератури, учні вчаться бути демократичними, критично мислити, співпрацювати, приймати рішення, спілкуватися з іншими. А це засади, які ще в минулому столітті запропонував В.О.Сухомлинський, неодноразово наголошуючи на тому, що навчати треба так, щоб учні самостійно здобували знання. Це потребує від учителя вміння спонукати школярів до розв’язання пізнавальних завдань; оцінки подій, явищ, вчинків, дій, висловлення своїх думок у процесі диспутів; установлення причинно-наслідкових залежностей, що допоможуть виявити щось нове, незнайоме в пізнанні істини, закономірностей навколишнього світу. Такий спосіб набуття знань педагог називав екскурсією в особисті думки. Він займає особливе місце на сучасному уроці, тому що учень усвідомлено набуває знань тільки в процесі особистої самостійної навчальної діяльності.                                                                        

          Тому сьогодні, коли перед педагогічною наукою і всіма ланками освіти поставлені складні відповідальні завдання, коли відбувається «перезавантаження» освіти, то перше, що повинен узяти вчитель, -  це спадщина В.О.Сухомлинського,  яка  вирізняється багатогранністю і яскраво вираженим новаторським характером.

     Література:

  86. Сухомлинський В.О. Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості. Вибрані твори в 5 т. Т. 1. – К.: Радянська школа, 1976. –
  87. 654 с.
  88. Сухомлинський В.О. Про розумове виховання // Вибр. тв.: В 5-ти т.
  89. Т. 4. – К.: Рад. Школа, 1977. – 300 с.

          3. Сухомлинський В.О. Сто порад учителю. – К.: Радянська школа, 1984. –   253 с.

     

    ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ТВОРЧЕСТВА ВАСИЛИЯ СУХОМЛИНСКОГО

    В РАБОТЕ УЧИТЕЛЯ НАЧАЛЬНЫХ КЛАССОВ

    Прокофьева Татьяна Николаевна

    учитель

    высшей квалификационной

                                                                                                               категории,              учитель начальных классов,

    г.Херсон, ул.Шовкуненко,86-А

    51-31-82

    Урок первая искорка, зажигающая факел любознательности.
    В.А.Сухомлинский

                                                                                                                                                                                              

    Постановка проблемы. В современном педагогическом процессе личность учителя начальных классов занимает одно из ведущих мест. В связи с этим, чрезвычайно важным и полезным остается опыт выдающихся педагогов, ученых. Среди этих педагогов-мыслителей ведущее место занимает личность Василия Александровича Сухомлинского. Использование достижений его творческой работы помогает современным учителям начальных классов достичь высокого профессионального мастерства, сохраняя и приумножая бесценное сокровище педагогической мудрости ученого. Важность круга проблем, рассматриваемых выдающимся педагогом-гуманистом, трудно переоценить.

    Актуальность темы. Наследие В.А. Сухомлинского с каждым годом привлекает все более пристальное внимание мировой научной и педагогической общественности как в нашей стране, так и за рубежом.

    Цель статьи – раскрыть возможные формы и методы подготовки и ведения уроков учителем начальных классов.

    Изложение основного материала. Формирование интереса к учению – важное средство повышения качества обучения. Это особенно важно в начальной школе, когда ещё только формируются и определяются постоянные интересы к тому или иному предмету. Чтобы формировать у учащихся умение самостоятельно пополнять свои знания, необходимо воспитывать у них интерес к учению, потребность в знаниях. Одно из важнейших факторов развития интереса к учению – понимание детьми необходимости того или иного изучаемого материала.

    Становление общеобразовательной школы как базового звена в системе непрерывного образования предъявляет новые требования к знаниям, в частности в обеспечении их обобщенности и системности. Важно добиться не столько запоминания конкретных сведений, сколько достичь осознания общих закономерностей, выработать у учащихся способность вводить новые знания в систему ранее усвоенного, сформировать умения познавательной деятельности на уровне их свободного практического применения.

    Реализация перечисленных задач требует значительного расширения сферы, разнообразие видов и изменения характера учебной деятельности школьников, которая должна стать более творческой, самостоятельной, лишенной постоянной мелочной опеки со стороны учителя. Поэтому в школьную практику все шире входят лекции, семинары, учебно-практические занятия, интегральные уроки, дидактические игры и т. д. 

    Игра относится к числу явлений, которые сопровождают человека на протяжении всей жизни. Будучи многомерным и сложным феноменом, игра постоянно приковывает к себе внимание исследователей.

    Игра даёт возможность ребёнку проявить невостребованные на уроке способности, личностные качества. Игра непроизвольно, ненавязчиво учит детей эффективно регулировать собственное поведение и строить адекватные межличностные отношения, превращаясь тем самым в действенное средство социализации детей.

    Например, дидактические сказки, используемые на занятиях, дают хороший результат лишь в том случае, если ясно представляешь, какие задачи могут быть решены в процессе их проведения. Психологами доказано, что знания, усвоенные без интереса, не окрашенные собственным положительным отношением, эмоциями, не становятся полезными — мертвый груз.

    Интерес может быть вызван неожиданной для детей постановкой или формулировкой вопроса, созданием проблемной ситуации, необычайной формой ведения урока. Всегда можно найти что-то интересное и увлекательное в жизни.

    Так же, кроме дидактических игр, на уроках математики и русского языка учителя начальных классов часто используют работу с тренажерами. 

    Повышение качества знаний учащихся немыслимо без хорошо отработанных навыков. Тренажер - это тренировочные однотипные упражнения, подобранные по одной теме, и направленные на отработку навыков доведённых до автоматизма. Работу с тренажерами можно включать на различных этапах урока:

    во время устного счета (на уроках математики);

    при закреплении нового материала;

    при поведении самостоятельной, проверочной работы;

    при игровых моментах соревновательного характера и т.д.

    Учащимся раздаются персональные тетради (тренажеры), через некоторое время (3-5 минут) учитель собирает тетради с ответами, а после урока подсчитывает и фиксирует количество верных ответов в специальной “ Таблице успехов”.

    Ребятам очень нравится работать в тетрадях-тренажерах и после нескольких работ результат значительно улучшается, так как полученные знания отрабатываются и доводятся до автоматизма.

    В качестве одной из форм активизации учащихся на уроках используется групповая работаДети учатся работать в группах, в командах с лидером, учатся подчиняться и руководить. Учителем при использовании метода групповой работы регулируются внутриколлективные отношения. Ребята придерживаются основных правил работы в группе, которые "вырабатывают и утверждают сами":

    - полное внимание к однокласснику;

    - серьезное отношение к мыслям, чувствам других;

    - терпимость, дружелюбие (например, никто не имеет права смеяться над ошибками товарища, т. к. каждый имеет "право на ошибку").

    Хорошим средством привлечения внимания и повышения интереса к уроку является использование компьютерной техники.

    Презентация – мощное средство наглядности, развитие познавательного интереса. Применение мультимедийных презентаций позволяет сделать уроки более интересными, включает в процесс восприятия не только зрение, но и слух, эмоции, воображение, помогает детям глубже погрузиться в изучаемый материал, сделать процесс обучения менее утомительным. Благодаря компьютеру дети на уроках получают наглядную информацию в виде видеофрагментов, фильмов о природе и окружающей жизни.

    Для развития интереса к  урокам русского языка учащимся предлагаю творческие задания, которые могут выражаться: в составлении кроссворда, ребуса по теме.

    В связи с вышесказанным неоценимым кладом являются труды выдающегося педагога Василия Александровича Сухомлинского, потому что: «богатое педагогическое наследие выдающегося ученого продолжает оставаться неиспользованным резервом для совершенствования качества обучения в современной школе»  [2, с. 2].

    Всеобъемлющее и многоаспектное научно-педагогическое наследие В.А. Сухомлинского с годами не теряет своей актуальности, а открывается все новыми и новыми гранями. Оно касается важнейших педагогических проблем и помогает их решению на уровне требований современной педагогики.

    В педагогической казне великого педагога можно найти ответы на почти любые вопросы, которые помогают в решении определенных педагогических проблем. Основным ориентиром в работе с маленькими школьниками стали слова Великого Педагога: «Детство — важнейший период человеческой жизни, не подготовка к будущей жизни, а настоящая, яркая, самобытная, неповторимая жизнь» [5, с. 15]. 

    В «Школе радости» Василий Александрович находил такие формы обучения, которые наиболее эффективно смогут сделать процесс обучения шестилетних детей интересным, увлекательным и принес бы наибольшую эффективность привычного обучения школьника в школе. Из собственного опыта работы с шестилетними первоклассниками он делал такие выводы: «Урок идет интересно — это значит, что обучение, мышления сопровождается чувствами подъема, взволнованности ученика, удивления, осознанием и ощущением своих умственных сил, радостью творчества» [7, с. 479].

    Приняв во внимание мнения В.А. Сухомлинского, что «сказка - это свежий ветер, раздувает огонек детской мысли и речи, потому что ребенок мыслит образами» [5, с. 33] и то, что «клетки детского мозга настолько нежны и нормально работать могут только при условии, когда объектом восприятия, осмысления является образ» [5, с. 34], я, как учитель использую сказки как средство обучения. Исследования и убеждения выдающегося педагога о сказке, как возбуждающее силу умственной работы ребенка и «что в периоды большого эмоционального подъема мысль ребенка становится особенно ясной, а запоминание происходит наиболее интенсивно. 

    Сказка способна выполнять развивающую и адаптационную функции в обучении школьников и помогать в решении таких педагогических проблем:

    ·     Преодолении трудности в переходе от жизни дошкольника в школьную;

    ·     Установлении взаимопонимания между педагогом и ребенком;

    ·    Овладении необходимыми знаниями, лучшим их усвоением и запоминании и формировании умения самостоятельно применять усвоенное на практике;

    ·     Поддержании интереса к предметам, развития познавательной активности;

    ·     Развития мыслительных процессов: внимания, восприятия, памяти, мышления;

    ·     Снятии усталости во время умственного труда и в получении положительных эмоций;

    ·     Развития творческих возможностей, индивидуальных способностей каждого ученика;

    ·     Развитию личности ученика;

    ·     Содействии обогащению активного словаря, развитию связной речи через слух.

    Итак, сделаем вывод: идеи Василия Александровича Сухомлинского помогают период обучения сделать оригинальным и эффективным средством всестороннего творческого развития младших школьников. Ребенок действительно может учиться, играя, а не учится, а потом играть. Наличие образов в виде сказочных героев помогают эффективно работать клеткам детского мозга.

     Творческий вклад одного из выдающихся педагогов ХХ века В.А. Сухомлинского в образование трудно переоценить. Его произведения являются вдохновением, ориентиром для каждого педагога. И поэтому, анализ теоретического наследия выдающегося педагога дает основания утверждать, что он глубоко исследовал профессию учителя, ее особенности.  Василий Александрович Сухомлинский - человек благородных помыслов и высокой нравственности. Его глубокий и светлый ум, доброе и чуткое сердце остались в его книгах и научных трудах, которые помогают в формировании плана уроков.

     

    Список литературы:

  90. Зинкевич-Евстигнеева Т.Д.. Формы и методы работы со сказками. СПб.: Речь, 2005. — 220 .
  91. Кальчук М.И. Педагогический дискурс: сб. наук. трудов / гл. ред. И.М. Шоробура. — М.: ООО Балюк И.Б., 2011. — Вып. 10. — 559 с.
  92. Коломийченко О.А. Сухомлинский в контексте современной действительности / Ольга Коломийченко / Начальная школа. — 2009. — № 9. — С. 1—2
  93.  
  94. Савченко О.Я. Современный урок в начальных классах / А.Я. Савченко. — М.: Магистр-S, 1997. — 256 с.
  95. Сухомлинский В.А. Сердце отдаю детям / В.А. Сухомлинский / Избранные произведения: в 5-ти т. — М.: Просвещение, 1976. — Т. 3. — С. 15, 36, 68, 76—79.
  96. Сухомлинский В.А. Хрестоматия по этике. — М., 1990. — 366 с.
  97. Сухомлинский В.А. Как воспитать настоящего человека / В.А. Сухомлинский / Избранные произведения: в 5-ти т. — М.: Просвещение, 1976. — Т. 2. — С. 479.
  98. Сухомлинский В.А. Павлышская средняя школа / В.А. Сухомлинский / / Избранные произведения: в 5-ти т. — М.: Просвещение, 1976. — Т. 4. — С. 384.
  99. Сухомлинская О.В. Идея свободы во взглядах В.А. Сухомлинского / В. Сухомлинская / Начальная школа. — 2005. — № 9. — С. 1—19.